Зенон Когут писал, что в XVIII веке господствующей идеей на Украине была «ідея Малоросії ( Read more... )

Інтеграція української еліти в імперію виявилася настільки успішною, що саме українець Андрій Милорадович і його переважно українські підлеглі підготували запровадження імперських інституцій у Гетьманщині (Зенон Когут. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. Київ, 2004. С. 62)

Зенон Когут делит украинскую элиту начала XIX века на «традиционалистов» и «ассимиляторов». Ассимиляторов Когут перечисляет по именам: «Александр Безбородко, Петр Завадовский, граф Иван Гудович, Дмитрий Трощинский, граф (позже князь) Виктор Кочубей, Григорий Милоравдович, а также многочисленные менее значущие особы»), а из традиционалистов он ( Read more... )

«Асимілятори охоче інтегрувалися в імперське суспільство. Деякі з них, наприклад, князь О. Безбородько, відчували справжню любов до колишньої Гетьманщини, її традицій і своїх земляків українців, але з ентузіязмом підтримували нову імперську адміністрацію та не були зацікавлені у збереженні або відновленні жодних елементів української автономії. ( Read more... )

«Окрім проблем економічного характеру, рух за визнання чинів підсилювався місцевим патріотизмом українського шляхетства. Цей патріотизм позначався на поглядах еліти на минуле, де концепції «нації», «вітчизни» й «шляхетства» перепліталися. На погляд еліти, вона представляла країну, і будь-який наступ на неї водночас був нападом на «націю» та « ( Read more... )

Прокопович намагався цілковито підкорити церкву світській владі. Можливо, в цьому виявлявся вплив протестантизму; принаймні Прокоповича звинувачували в єресі на підставі того, що він нібито запроваджує в російське православ'я лютеранські релігійні практики. За підтримки Петра І переміг Прокопович. Однак для нас у цій боротьбі важливе те, що ( Read more... )

Д. Б. Сондерс доводив, що малоросіяни першими порушили питання власне російської національної свідомости. Він стверджував, що українці відіграли значну роль у визначенні російської «народности» і підготували ґрунт для виникнення слов'янофільства, зробивши тим самим внесок в імперську ідеологію та російський націоналізм (Зенон Когут. Коріння ( Read more... )

Надії українського духівництва зросли після призначення 1750 року брата Олексія Розумовського, Кирила, гетьманом України. 1752 року митрополит Тимофій Щербацький подав петицію до Колегії закордонних справ - імперської установи, відповідальної за українські світські справи - з вимогою повернути під юрисдикцію Київського митрополита Переяславську ( Read more... )

Коли українці почали їздити до Московії за пожертвами для монастирів і субсидіями на видання релігійної літератури, їх зустрічали дуже вороже. Московити ставилися до українського православ'я з підозрою та вважали «литвинів» або «черкасів», як вони називали українців, небезпечними чужинцями. Українці не відступали й розробляли концепції та ( Read more... )

«Небагато відомо про процедуру складання церковних наказів. Є певні докази, що зміст наказів попередньо обговорювали місцеві ради духівництва. Судячи з вимог і підписів на наказах, можна припустити значну участь у їхньому підготуванні парафіяльного духівництва. У документах, що збереглися, немає жодних доказів тиску або втручання з боку держави.
( Читать дальше )